Як нам заважають жити ярлики | Маґда Димид, інфлюенсерка, фіналістка «Зважені та щасливі»

00:00:00,080 --> 00:00:01,790 - [speaker_0] (фонова меланхолійна музика) 00:00:01,790 --> 00:00:19,790 - [speaker_1] Мені говорили: «Як ти так можеш? В тебе ж тато священник, мама при церкві працює, а ти собі таке дозволяєш». Всі завжди уявляють доньку священника ідеально святою людиною, чемною донечкою, яка ходить в спідничці. Але так не є. Я прямо так от відчуваю, що я така і свята, і грішна. 00:00:19,790 --> 00:00:46,440 - [speaker_0] (фонова меланхолійна музика) (кілька секунд музична заставка Вітаємо на «Планеті людей». Мене звуть Володимир Бєглов і наша гостя сьогодні блогерка, письменниця, експертка з комунікацій і фіналістка проєкту «Зважені та щасливі» Магдалина Димид. Привіт! Привіт! (фонова меланхолійна музика) 00:00:46,440 --> 00:00:53,060 - [speaker_2] Слухай, коли ти дивишся на себе на старих фото, щоб ти хотіла сказати дівчинці на них? 00:00:53,060 --> 00:01:09,680 - [speaker_1] Ой, мені дуже шкода ту людину. І мені б хотілось просто її обняти і сказати: «Все буде добре. Так, як ти, так як ти собі думаєш, ти точно колись схуднеш і все буде чудово. І життя, коли ти схуднеш, буде якраз таке класне, як ти собі уявляла завжди». 00:01:09,680 --> 00:01:29,000 - [speaker_2] Ти казала в якомусь інтерв'ю, що ти пластунка. Це потрібно зауважити, і що на пластових таборах ти завжди була вдвічі більшою за своїх, своїх однолітків. Зважаючи на це, чого ти не отримала в своєму дитинстві? Чого не було у твоєму дитинстві, що було в інших дітей? 00:01:29,000 --> 00:01:47,540 - [speaker_1] Я ніколи не скакала на ліжку. Ну, знаєш, так: у-у-у, у-у-у. Не було такого. Всі заїжджали з кімнати, ще коли ми маленькими були, пластуни живуть в будиночках. Ми заїжджали, всі такі діти зразу: у-у-у, на ліжках скакати, батьків нема, ніхто тобі не заборонить. А я не могла цього робити. 00:01:47,540 --> 00:01:49,320 - [speaker_2] Бо ти знала, що це небезпечно. 00:01:49,320 --> 00:02:02,360 - [speaker_1] Ну, так. Ну, там, я в одинадцять років вже важила вісімдесят три кілограми. Це як доросла велика людина. Тому я ніколи собі цього не могла дозволити. Я розуміла, що там ліжко трісне. 00:02:02,360 --> 00:02:22,360 - [speaker_2] А ти хочеш щось надолужити з того, чого ти не мала в дитинстві? У нас в ефірі була Лариса Дітковська, українська психологиня, і вона казала, що ніколи не пізно влаштувати собі щасливе дитинство. От зараз, коли ти вже здійснюєш цю мрію повернутися до тіла, якого б тобі хотілося, чи надолужуєш ти оце щасливе дитинство? 00:02:22,360 --> 00:02:37,040 - [speaker_1] Я надолужую, і я хочу надолужувати. Я буквально дванадцять годин тому повернулася зі Східниці, і там в готелі я стрибала на ліжку. І також там я влізла вперше в халат готельний, чим дуже, дуже, дуже тішилась просто 00:02:37,040 --> 00:02:47,460 - [speaker_2] А розкажи ще про якісь речі, неочевидні речі, які ти зараз маєш можливість, якими маєш можливість насолоджуватися. 00:02:47,460 --> 00:04:28,340 - [speaker_1] Ну, добре. Увага людей, увага... Увага чоловіків це очевидний факт, правда? Після схуднення. А неочевидний? Ну, вибір одягу. Добре, це теж очевидний вибір одягу в магазинах. Просто це так дивно, що я можу просто... Мені треба джинси. Я просто їду в магазин купувати джинси, а не думаю, де я можу їх замовити, чи з Америки, чи з Європи, чи на якийсь секонд треба йти. Тобто невідомо, чи я там їх знайду. Тобто це супер-супер спрощує тобі життя. Ну, влізаю в усі крісла, це так само, розумієш? Це, це вже, напевно, очевидно, бо я про це багато говорила. Просто влізаю в усі крісла, в мене нема... І всі двері, і всі проходи, у всіх кафешках, знаєш, там такі столики і крісла, і між ними переважно мало місця. І мені не треба вже отак от вигинатися чи піднімати дупу, щоб проходити чи всіх: вибачте, вибачте, вибачте, будь ласка, вибачте. Я завжди ніби займала дуже багато місця і тепер я займаю набагато менше місця. І це в кожної, кожної хвилинки це проявляється. І ти відчуваєш, що от я тепер менше місця займаю. Хоча в голові я ще далі ця велика Магда, і я така думаю: «Ой, а як я там пролізу?» А потім така: «Стоп! Я ж, я ж, я ж можу пролізти». В трамваях можу сідати на ті крісла подвійні, бо я там ніколи не могла сідати. І сьогодні зранку я заходжу в трамвай, там повністю смуга вільна. Біля вікна сидять люди, а біля проходу не сидять. І я така: «Ну, я туди не сяду». А потім думаю: «Стоп. Чому? Я ж можу туди просто сісти. Я нікому не буду заважати. Я не буду півдупою сидіти на іншому кріслі». І я сіла 00:04:28,340 --> 00:04:31,030 - [speaker_2] Це звички, установки, які формувалися двадцять сім років. 00:04:31,030 --> 00:04:31,740 - [speaker_1] Так. 00:04:31,740 --> 00:04:32,700 - [speaker_2] Скоро двадцять вісім. 00:04:32,700 --> 00:04:34,299 - [speaker_1] Так. 00:04:34,300 --> 00:05:01,290 - [speaker_2] Ти в якійсь розмові говорила про те, що ти звикла до того, що на тебе звертають увагу. Очевидно, що на тебе звертали увагу через твою зайву вагу, тому що, ну, наше суспільство лише прямує в напрямку толерантного, відкритого ставлення до людей, які мають надлишкову вагу. А зараз ти обмовилася, що на тебе звертають увагу чоловіки, і, очевидно, це приємно. Що ти відчуваєш? Це ж те саме, що оті сидіння в трамваї. 00:05:01,290 --> 00:05:23,860 - [speaker_1] Да, я... У мене дуже смішні думки в цей момент в голові такі ніби: ага, тепер ви мене помічаєте, а раніше не помічали. Хоча, ну, я раніше їх не бачила. Це зовсім просто рандомні чоловіки на вулиці, які, там, оглядаються, коли я проходжу. Але чомусь в мене таке до них, до них ставлення, нібито, ніби вони мені чимось винні, хоча нічим вони мені не винні. 00:05:23,860 --> 00:05:35,520 - [speaker_2] Я хочу поговорити про твою сім'ю. У вас є така дуже цікава традиція у ваших батьків: і в тата, і в мами. В кінці року на Різдво публікувати сімейний звіт- 00:05:35,520 --> 00:05:36,300 - [speaker_1] Так. 00:05:36,300 --> 00:05:38,360 - [speaker_2] -про те, чого досягли вони вдвох- 00:05:38,360 --> 00:05:38,480 - [speaker_1] Так. 00:05:38,480 --> 00:05:50,120 - [speaker_2] -і їхні діти від Різдва до Різдва. Це дуже класно, як на мене, багато що говорить взагалі про вашу родину. А якою, от, розкажи нам, якою є твоя сім'я? На чому вона ґрунтується? 00:05:50,120 --> 00:06:01,090 - [speaker_1] Ми дуже любимо себе називати такою крейзі-сімейкою. Ми справді всі в нас кожен унікальний. Кожен не подібний на іншого. Кожен має власну думку. 00:06:01,090 --> 00:06:01,280 - [speaker_2] Угу. 00:06:01,360 --> 00:06:26,360 - [speaker_1] У нас нема такого, що ми сидимо там і всі мовчимо чи погоджуємося з кимось іншим. Нє, у нас завжди підвищений тон, переважно підвищені тони вдома. Ми називаємо себе італійською сімейкою. Всі сперечаються, всі хочуть довести, що саме вони праві. Але з іншого боку, у нас супер дружня сім'я. Ми дуже підтримуємо один одного, просто в своєму, в своїй манері. 00:06:26,360 --> 00:06:54,960 - [speaker_2] Мені здається, що всі сім'ї хотіли би бути дружніми, хотіли би публікувати звіти в кінці року і бути такими, якими є ви назовні, тому що ви багато про себе розповідаєте: і батьки, і от ти зараз, тепер телевізійна зірка. Але не всім сім'ям це вдається, і в якихось це не спрацьовує. Як ти гадаєш, яким є оцей ікс-фактор? Якою є суперсила? Чому, чому вам вдається бути дружніми, галасливими, підтримувати одне одного? 00:06:54,960 --> 00:07:55,580 - [speaker_1] Я думаю, через цінності наші. А наші цінності це Бог і Україна. І якщо є щось це одне, власне, оцей об'єднуючий фактор, то він тебе і тримає, і тобі неважливо, ну, глобально, тобі неважливо, чи ми поїдемо через Київську, чи через Мельника кудись там, бо у вас є цей глобальніший фактор. І це при тому, що кожен до Бога і до України ставиться по-різному. Тобто це не є таке, що всі ми там на колінах молимося кожного вечора чи... (пауза три секунди) Чи щось там інакше. Все одно кожен по-різному дотичний до Бога і до країни. Але це спільна цінність, яка в нас всіх є. Але дивися. Реально, я щойно собі подумала, що кожен, кожен з нас би відповів зовсім по-інакшому. А можливо, дехто, наприклад, мій молодший брат чи старша сестра посміялись би з моєї відповіді. Зараз такі: «Це взагалі не так». Так що нема, нема правильної відповіді на це питання. 00:07:55,580 --> 00:08:20,740 - [speaker_2] Подивимось на їхню реакцію, коли це вийде на нашому ютуб каналі. Ти говориш про братів і сестер. Я дослідив цікавий факт. Виявляється, всі діти у вашій сім'ї мають подвійні імена. Увага! Клементія Параскевія, Артемій Юліан, Дмитро Роман, Емілія Єлизавета і майже Марія Магдалина, Магдалина Марія. Питання: чому так? Вам що, одного не вистачає? 00:08:20,740 --> 00:08:48,040 - [speaker_1] Ну, мій тато говорить, це татова ідея, і він говорить, що це просто додатковий покровитель. Бо коли тебе хрестять, то тобі дають покровителя на небі. І, ну, це так умовно, це так для дітей пояснюю покровителя на небі. Покровителя святого, якого, який тебе супроводжує протягом життя, на чиє, на чию життєву біографію ти можеш опиратися, до кого можеш молитися, і він тебе підтримує протягом життя. Так, у нас є кожного по два покровителі. 00:08:48,040 --> 00:08:52,020 - [speaker_2] І ви справді досліджуєте отих святих, на чию честь вас назвали? 00:08:52,020 --> 00:09:19,059 - [speaker_1] Ну, я не скажу, що я супер досліджую життя Марії Магдалини і якось сильно, там, я її фанаткою. Але я, там, читала книжку про неї колись. Мені, мені насправді відгукується її, її життєва історія. Є такий вірш Ігоря Калинця «Осіння Магдалина», і там він закінчує цей вірш, ну, цитатою «Свята і грішна Магдалина». І я прямо так от відчуваю, що я така і свята, і грішна. 00:09:19,060 --> 00:09:23,320 - [speaker_2] Ти себе назвала нетиповою донькою священника нещодавно. 00:09:23,320 --> 00:09:23,860 - [speaker_1] Так. 00:09:23,860 --> 00:10:11,820 - [speaker_2] Ну, ми поговоримо про святість, про грішність. Але я би ще хотів запитати про родину загалом. Тому що ми вже сказали, що ваша родина, вона багато в чому є такою зразковою. Можна сказати, що у ній є родинна традиція і родинні традиції. Твій пра-пра-пра-пра-прадідусь Льонґін Михайлович Цегельський написав «Акт злуки українського народу», зачитував його на Софійській площі. Це огого як! В мене питання до святої Магдалини. Чи ця відповідальність, адже ти представляєш свою сім'ю також, чи вона на тебе не тисне? І загалом, як ця родинна історія, вплетена в історію України, впливає на твоє життя? 00:10:11,900 --> 00:10:50,680 - [speaker_1] Ця відповідальність точно на мене не тисне. Я тільки горда бути з такої родини, і я пишаюсь своєю родиною. Мені часом хочеться бути просто з сім'ї якоїсь там невідомої, просто йти по вулиці і не думати про... Про те, як здобути Україні свободу або як краще Україну представити на міжнародній арені, коли я, коли я просто їду на відпочинок в Італію. Але... Але з іншого боку, я думаю, що мені би було дуже нудно жити, якби я була з простої сім'ї і не мала цього, цього, цієї ваги на плечах, яку я несу все життя. 00:10:50,680 --> 00:11:02,080 - [speaker_2] Я тебе прошу зараз згадати, коли ти вперше усвідомила, що в тебе є ця відповідальність, що ти не просто Магда, а Магда Димид. 00:11:02,140 --> 00:11:16,260 - [speaker_1] (сумно підгукує) М-м-м. Це було... Мені здається, це було десь років дванадцять. 00:11:16,260 --> 00:11:17,600 - [speaker_2] Що тоді сталося? 00:11:17,600 --> 00:11:41,260 - [speaker_1] Ми ходили на всякі, на всякі публічні, ну, ми завжди ходили на різні публічні заходи спільно з іншими дітьми і батьками. І це було... Здається, що садовий нас нагороджував якимось титулом чи не титулом. Я не знаю, як це правильно називається, якась там інтелігентна родина року, щось таке. 00:11:41,260 --> 00:11:42,580 - [speaker_2] Шляхетна львівська родина. 00:11:42,580 --> 00:12:18,692 - [speaker_1] Здається, що щось таке, але я можу також помилятися, бо мені було дванадцять років, але щось таке було. І я тоді зрозуміла, що ого, тут якесь визнання таке, це про нас ніби. І це мер міста. І щось нам тут, щось нам тут дає і запросив до себе. І тоді я подумала, що, напевно, я не можу просто... Ну, я точно не така, як всі.А ще постійно в школі мені говорили: «Як ти так можеш? В тебе ж тато священник, мама при церкві працює, а ти собі таке дозволяєш». А я сміялась, що при церкві працюють бабці, які гроші просять. 00:12:18,692 --> 00:12:30,672 - [speaker_2] До речі, це висить над тобою не тільки та історія і традиція родини, але те, що тато священник. Це якось негативно впливає на твоє життя? 00:12:30,672 --> 00:12:39,552 - [speaker_1] Ні, абсолютно ні. Ну, взагалі ні. Нема жодного. Тільки оті коментарі, які мені дають. В тебе ж тато священник. Але я навчилася на них відповідати і я не... 00:12:39,552 --> 00:12:40,612 - [speaker_2] Що ти кажеш? 00:12:40,612 --> 00:12:52,272 - [speaker_1] Я кажу: «Добре, а я-- Ну, а в тебе хто тато?» А твій тато пожежник, то ти шо, вмієш, там, не знаю, ідеально з вогнем поводитися І ніколи, і нічого там з вогнем не бавишся? Запальничкою 00:12:52,272 --> 00:12:58,712 - [speaker_2] Розкішно, розкішно. Було таке, що ти собі дозволяла вийти за межі родинних правил? Типу... 00:12:58,712 --> 00:13:05,052 - [speaker_1] Та ясно, що було. Та я не можу про таке розповідати. Дивись, Володя, ми ж всі люди 00:13:05,052 --> 00:13:13,292 - [speaker_2] А що ти відчувала в цей момент? Радість, щастя, захват, екстаз, докори сумління? 00:13:13,292 --> 00:13:53,432 - [speaker_1] Я відчувала щастя. Я розуміла, що це окей виходити за межі родинні. Я можу пробувати різні штуки цікаві, і це не означає, що я погана, що я зрадила родину, що я там іду в якийсь інший бік, що все, мене викинуть, викинуть з родини. Це означає, що я досліджую цей світ. Я молода, молода дівчина, мені це хочеться робити, і нема в цьому нічого поганого. Я попробував-- попробую щось одне, потім щось інше. Може, мені щось сподобається, може, не сподобається. Я ж також можу додавати щось в родину і продовжувати, там, додавати якісь нові традиції. 00:13:53,432 --> 00:13:55,492 - [speaker_2] Це про рівність якраз, так? 00:13:55,492 --> 00:13:56,932 - [speaker_1] Так, так, так, так. 00:13:56,932 --> 00:14:13,172 - [speaker_2] Або ти кажеш, що це не означає, що я піду в інший бік. А яким є оце, оця межа, я не знаю, ред флаг, модне зараз слово, коли вже пора розуміти: «Ой, а тут я йду в інший бік». Тобто де я ще просто щось пробую. А де дороги назад нема? 00:14:13,172 --> 00:14:23,712 - [speaker_1] Я думаю, це якраз буде тоді, коли я буду відчувати неспокій в серці, коли я вже буду неспокійна, тоді, тоді це буде ред флаг, межа червона. 00:14:23,712 --> 00:14:25,232 - [speaker_2] Слухай, розкішно. 00:14:25,232 --> 00:14:26,221 - [speaker_1] Так? Дякую. 00:14:26,221 --> 00:14:27,772 - [speaker_2] Так, це дуже крута відповідь. 00:14:27,772 --> 00:14:36,072 - [speaker_1] Це просто така, така справжня відповідь. І що я це прекрасно відчую, я думаю. Я насправді думаю, що кожен це відчуває. 00:14:36,132 --> 00:14:37,652 - [speaker_2] Це такий внутрішній камертон. 00:14:37,652 --> 00:15:04,342 - [speaker_1] І знаєш, що найважливіше в цьому випадку? Коли ти вперше це відчув, зупинитися, а не відчу-- відчути така: «Нічого. Нічого страшного, я ще трошки тут побуду». Бо коли ти трошки там побудеш, то ти вже знову будеш відчувати спокій в серці, і ти зможеш опуститися ще нижче. І так, ну, це так працює грішність. І якщо ти знову така: «Ну, нічого страшного, я тут ще побуду». І ти спускаєшся, спускаєшся, і вже і всьо, і там потім, не знаю, людей- 00:15:04,342 --> 00:15:06,572 - [speaker_2] Там уже Данте оце проходить. 00:15:06,572 --> 00:15:09,352 - [speaker_1] Так. 00:15:09,352 --> 00:15:43,092 - [speaker_2] Мені дуже подобається. Справді, це, мені здається, це найкраща відповідь, яку можна було отримати на це питання. А постійні глядачі і глядачки проєкту «Планета людей» знають, що усі гості, які приходять до нашої студії, залишають свої повідомлення у цій величезній книзі, яка так і називається «Планета людей». Ця книга може опинитися в руках в тієї людини, яка просто зараз стане учасником чи учасницею спільноти «The Ukrainians Media» за лінком, який ви, знаєте, знайдете в описі до цього відео. Пам'ятайте, що в кінці сезону ми розіграємо цей чудовий артефакт. Магдо, вперед! 00:15:43,092 --> 00:15:43,811 - [speaker_1] Дякую. 00:15:43,812 --> 00:15:51,412 - [speaker_2] Подумай, про що би ти хотіла сказати людині, яка зараз перебуває у відчаї, твоєму другові чи подрузі. 00:15:51,412 --> 00:15:54,532 - [speaker_1] Це насправді честь підписуватися в такій книжці. 00:15:54,532 --> 00:16:54,212 - [speaker_2] Угу. А поки Магда глибоко міркує над тим, яке повідомлення залишити у книзі «Планета людей», я нагадаю вам, що спільнота «The Ukrainians Media» — це перш за все підтримка незалежного українського медіа, яке не працює за підтримки великого бізнесу, політиків та інших ненадійних джерел фінансування. «The Ukrainians» працюють винятково завдяки вашій підтримці. Тому, будь ласка, долучайтеся, ставши учасником чи учасниці спільноти «The Ukrainians», ви отримаєте величезну кількість бонусів: від журналів до супер впізнаваних торбинок. Ну, а крім цього, ви станете учасником чи учасницею спільноти справді крутих людей. (музична заставка) Нема всього, нема. Магдо, усміхайся. Один, два, три. (звук фотощопу). 00:16:54,212 --> 00:16:55,632 - [speaker_1] Ой, така гарна! 00:16:55,632 --> 00:17:47,912 - [speaker_2] Давай поговоримо про... От ти нещодавно в інтерв'ю Лані Жебюк сказала, що ти ніколи не будеш типовою донькою священника. Якщо почати досліджувати ім'я Михайло Димид, ім'я твого батька, то можна знайти його сторінку на Вікіпедії, і ти читаєш цю сторінку, і перед тобою такий бронзовий, гранітний, високочолий, поважний чоловік, який все життя тільки тим і займається, що цитує на пам'ять Канта в оригіналі, пише книжки і служить службу у церкві. Але якщо потім зайти на ваш спільний ютуб-канал «Християнин чи бандит», ти розумієш, що це дружній, класний, жвавий, веселий український чоловік, то от на цій межі між бронзою і ютуб-каналом, яким є твій тато? Розкажи нам про нього. 00:17:47,912 --> 00:19:31,716 - [speaker_1] Е-е-е-м. Я дуже багато говорю про свого тата. Завжди. Я його дуже люблю. Він, ну, з нас у сім'ї всі сміються, що ми завжди ми одна команда, що ми там разом проти всіх. Те, що я казала, що ми там дуже часто сперечаємося, щось один одному доводимо, то я завжди на татовому боці, хоча це випадково виходить. Я не спеціально. У мене немає такої установки, що я за тата, все. І що би тато не сказав, я так само буду думати. Просто так стається, що в нас завжди, е-е-е, думки сходяться.Еее, тато? Та він дуже класний! Чесно, я не зн-- я... Це найкращий тато в світі. Я не можу собі уявити якогось іншого тата мати. Ти сказав про одного поважного чоловіка, сказав про другого, що, там, на ютуб каналі, хоча те, що на ютуб каналі йому дуже важко давалося. В нас було мільйон дублів, щоб він виглядав як веселий український чоловік. А, ну, а є ще як тато, тато, який, там, замітає вдома, миє посуду. Він дуже багато робить хатньої роботи насправді. Еем. Він дуже дотошний до всього. Він, якщо, якщо за щось береться, то робить дуже добре цю справу і не залишає, там, на півсправі якусь справу. І якщо ми, якщо вертатися до зважених і говорити, там, бо мене дуже багато питають, звідки в тебе така сила волі, звідки в тебе це? Я думаю, що це все від тата в мене. Що це тато мені подарував таку витривалість і оце, і оцю... Свободу також, і мрійливість. О, мій тато дуже мріяти любить. Це не то що сидить і мріє, а він має багато мрій і їх втілює протягом життя в реальність 00:19:31,716 --> 00:19:38,996 - [speaker_2] Ну, це правда. Просто подивитися на перелік його здобутків в тій самій Вікіпедії, ну, це на чотири життя, а не на одне. 00:19:38,996 --> 00:19:49,136 - [speaker_1] І при тому, що він це робить... Там нема такого успішного успіху. Він це робить просто, бо йому хочеться робити і просто, бо, ну, от він це просто робить. 00:19:49,136 --> 00:19:49,956 - [speaker_2] Бо йому цікаво. 00:19:49,956 --> 00:20:05,156 - [speaker_1] Не так, що зараз тут напишемо план З, тут забудем ту купу справ, а просто він так живе собі життя і спокійно: «Сьогодні то зроблю, завтра то зроблю». Але все одно є якийсь, там, є якийсь план, який, можливо, ми не знаємо, що там за план. 00:20:05,156 --> 00:20:06,056 - [speaker_2] Божественний план. 00:20:06,056 --> 00:20:09,016 - [speaker_1] Може. Але він це з любов'ю робить. 00:20:09,016 --> 00:20:11,256 - [speaker_2] А чому він тебе навчив? 00:20:11,256 --> 00:20:11,516 - [speaker_1] Чого? 00:20:11,516 --> 00:20:17,736 - [speaker_2] Найгучішого, так. 00:20:17,736 --> 00:20:47,036 - [speaker_1] Ще крім того всього, що я назвала? Ну, він мені колись, я дуже добре пам'ятаю одну фразу, яку він мені сказав. Ти можеш, що ти можеш бути навіть прибиральницею, але треба, треба, щоб ти була найкрутішою прибиральницею. І тоді, і тоді це буде, і тоді це буде супер. Ну, тобто неважливо, ким ти є, але роби це найкрутіше зі всіх. 00:20:47,036 --> 00:20:53,976 - [speaker_2] Супер! Інше питання. Тато карав за непослух у дитинстві? І якими були ці покарання? 00:20:53,976 --> 00:21:16,256 - [speaker_1] Карав тато. (сміється) О, це дуже цікаве питання. Тому так, насправді. Карав. Нас карали за погані слова, коли ми говорили вдома. Ну, і, там, за непослух. Ми стояли на колінах в куті. 00:21:16,256 --> 00:21:17,416 - [speaker_2] На гречці. 00:21:17,416 --> 00:21:29,076 - [speaker_1] На гречці також стояли. Але я, мені здається, я один раз стояла на гречці. Я, здається, мені це, здається, дуже не сподобалося, і по ходу від мене ніколи більше не ставили на гречку. 00:21:29,076 --> 00:21:31,616 - [speaker_2] І ти вирішила, що краще з татом співпрацювати. 00:21:31,616 --> 00:22:11,846 - [speaker_1] Да, да, да, да. Може тому так цей... Ще... Ну, але це завжди було дуже. Ну, це не було. Це було дуже пояснено, чому ти там стоїш. І це було обмежено в часі. Тобто п'ять хвилин ти зараз будеш стояти на колінах. І ти п'ять, ти дивишся на годинник, п'ять хвилин, все, я п'ять хвилин простояла. Тобто, були обмеження і це супер. Ми розуміли, чому ми покарані, і ми розуміли, на скільки часу ми покарані. Потім ми переписували Біблію. Не повністю, а якісь там, міг би сказати, двісті разів переписати, там, одну якусь фразу. 00:22:11,846 --> 00:22:13,496 - [speaker_2] Ага. Яку фразу ти запам'ятала? 00:22:13,496 --> 00:22:15,096 - [speaker_1] Не запам'ятала ніякої. 00:22:15,096 --> 00:22:16,136 - [speaker_2] Не спрацювала покарання? 00:22:16,136 --> 00:22:23,436 - [speaker_1] Нє, нє, нє, нема такого. І якось, і не травмувало це мене взагалі, не відбилося якось так в пам'яті. 00:22:23,436 --> 00:22:48,556 - [speaker_2] Давай поговоримо про Біблію, точніше про християнство ширше, бо ми вже згадали цей ютуб канал. Я всім рекомендую. Вони розлінилися Димиди насправді і вже п'ять років туди нічого не постили. Але мені дуже сподобався. Я коли це, коли його знайшов, просто звірячий захват і радість. «Християнин чи бандит» він так називається. По перше, питання я знаю, що це ти придумала назву цьому каналу. Яка була ця історія? Там щось в поїзді ви їхали... 00:22:48,556 --> 00:23:20,936 - [speaker_1] Це не я придумала, це придумав дядько, який їхав зі мною разом в купе. Я проходила повз нього, і він сказав: «Та я не християнин, я бандит». До когось чи по телефону, чи що. Я просто почула цю фразу і така думаю: «Вау, це ж геніальна фраза, бо ти можеш бути і християнином, і бандитом в один момент». І це так само, що тато мене навчив. Він в інтерв'ю колись одній жіночці сказав, що, а, вона запитала: «Що буде, якщо твоя донька захоче одружитися з атеїстом?» І він сказав: «Краще чесний атеїст, ніж нечесний християнин». 00:23:20,936 --> 00:23:21,616 - [speaker_2] Вау! 00:23:21,616 --> 00:23:46,896 - [speaker_1] Та. І це так само я дуже добре собі запам'ятала, і, ну, і це все навколо того крутиться. І я, і от знову ж таки, бачиш, це про святість і грішність, бо, ну, не можеш... От всі від мене завжди, всі завжди уявляють доньку священника ідеально святою людиною, чемною донечкою, яка ходить в спідничках, як я зараз і виглядаю, і з кучерями, і білими. Але, ну, так не є. Всі ми грішні. 00:23:46,896 --> 00:23:55,355 - [speaker_2] Ну, от давай, давай туди, значить, в цей ютуб канал. От що мені в ньому найбільше подобається це розбивання стереотипів про християнство. 00:23:55,356 --> 00:23:55,676 - [speaker_1] Угу. 00:23:55,676 --> 00:24:18,516 - [speaker_2] Мене самого дуже дратує оце винятково ритуальне християнство або винятково ритуальна релігія, коли ми щось робимо, тому що бабуся так робила. Тому що всі так роблять Так, тому що всі так роблять і не вкладаємо в це жодного змісту. Натомість цей канал, він мені оце запам'яталося. Це про християнство, це про дружній зв'язок із Богом 00:24:18,516 --> 00:24:18,536 - [speaker_1] Так. 00:24:18,868 --> 00:24:31,228 - [speaker_2] Але водночас, подорослішавши, ти кажеш: «Я не буду типовою донькою священника». Так от, мені цікаво, тобі вдається зберігати цей дружній зв'язок? І як це відбувається? 00:24:31,228 --> 00:24:53,128 - [speaker_1] Мені вдається зберігати дружній зв'язок з Богом. Як це відбувається? Я ходжу до церкви кожної неділі. Я-я-я... Та й все. Я молюся. Я спілкуюся з Богом. Я прошу в Нього допомогу, про допомогу. Я Йому дякую. Я з Ним раджуся. Я нарікаю на Нього. 00:24:53,128 --> 00:25:03,668 - [speaker_2] Я перепитаюся все-таки. Ти з Ним радишся, але я мало уявляю, що раптом в голові ти чуєш глибокий баритон, який каже: «Магдо, краще зроби ось так». 00:25:03,668 --> 00:25:05,137 - [speaker_1] Чому саме глибокий баритон, а не... 00:25:05,137 --> 00:25:06,268 - [speaker_2] Так я собі уявляю. 00:25:06,268 --> 00:25:13,908 - [speaker_1] Угу. А не, там, голос тридцятитрирічного хлопця, наприклад? Ну, це риторичне запитання. 00:25:13,908 --> 00:25:20,348 - [speaker_2] Хороше риторичне питання насправді. Ну, ти радишся. І як ти чуєш цю пораду? 00:25:20,348 --> 00:25:35,328 - [speaker_1] Та знову ж таки відчуваю. Я собі думаю, ну, я можу лежати в ліжку і питати, що мені робити зараз, що мені робити? Але ти ж завжди добре відчуваєш, що тобі робити. І я думаю, що це є відповідь від Бога. 00:25:35,328 --> 00:25:37,168 - [speaker_2] Так, так, це правда. 00:25:37,168 --> 00:25:49,148 - [speaker_1] Або... Та, і навіть якщо ти цього не хочеш робити, то ти прекрасно розумієш, що тобі це треба зараз зробити, і це буде краще для тебе, там, потім, через кілька, через п'ять кроків. 00:25:49,208 --> 00:25:51,068 - [speaker_2] Стратегічне мислення. 00:25:51,068 --> 00:25:55,648 - [speaker_1] Виходить, що так. Сама ж це подумала. 00:25:55,648 --> 00:26:04,528 - [speaker_2] Ну, але в тебе і мама не проста жінка. Іванка Крип'якевич-Демид, іконописця, художниця, багатодітна мати. 00:26:04,528 --> 00:26:06,947 - [speaker_1] Мама зовсім не проста жінка. 00:26:06,948 --> 00:26:11,048 - [speaker_2] Розкажи нам про неї. Хто така Іванка Демид? 00:26:11,048 --> 00:26:28,868 - [speaker_1] Іванка Демид. Ну, це теж всі, от, ми дуже з мамою сміємося, бо, знову ж таки, я про тата дуже багато говорю, і на «Зважених...» вони показали так, що ніби я, там, тата обожнюю, а маму я звинувачую в тому, що я була повна. Але насправді так не є. Я дуже люблю і маму, і... 00:26:28,868 --> 00:26:31,648 - [speaker_2] Обох-обох. 00:26:31,648 --> 00:26:43,568 - [speaker_1] Так, так. Мама... Та мама так само чудова жінка, вона... Я не знаю, що про маму казати. Вона, вона багато теж мене навчила. 00:26:43,568 --> 00:26:48,548 - [speaker_2] Чого? 00:26:48,548 --> 00:27:23,048 - [speaker_1] Сміливості. Бути. Не боятися бути собою, не боятись бути іншою за інших. От вона зовсім нетипова мама. Коли вона приходила забирати мене зі школи, то казала, що це мій дідусь прийшов. Ну, вона коротко підстрижена, в окулярах, там якась чорна куртка чи якась. І казала, що, там, дідусь Магди прийшов. І це... Але вона ніколи... Але вона завжди ставилася до того з посмішкою і не ображалася. Не хотіла виправити ситуацію. Така: «А, всьо, то тоді я на наступний раз прийду намальована і з кульчиками. 00:27:23,048 --> 00:27:23,448 - [speaker_2] З кучерями. 00:27:23,448 --> 00:27:30,148 - [speaker_1] Із кучерями, да. А вона собі далі жила. І, ну, от так, я така. 00:27:30,148 --> 00:27:48,888 - [speaker_2] Слухай, я пам'ятаю один пост твоєї мами. Ми друзі на Фейсбуці. Нападали яблука у вашому саду, і пост звучав приблизно так: «Сьогодні, там, до двадцятої години ворота будуть відкриті. Кому треба яблук, будь ласка, прийдіть, заберіть». Що це говорить про твою маму? 00:27:48,888 --> 00:28:11,888 - [speaker_1] Що вона супервідкрита, що вона, можливо, не хотіла збирати ті яблука, але розуміла, що вони згинуть, і краще комусь їх віддати. Вона залишила відкриті-- відкриту браму, і це означає, що вона гостинна. Вона дуже любить гостей приймати. О, що в нас є спільного з мамою? Ми любимо двоє свято. Ми любимо, от, свято робити, влаштовувати свята. 00:28:11,888 --> 00:28:16,828 - [speaker_2] Але це ж дорого. Я бачив на якихось фотографіях у вас тридцять-п'ятдесят людей може бути за одну вечірку. 00:28:16,828 --> 00:28:45,328 - [speaker_1] Це не дорого, ми ніколи, ми ніколи не робимо кейтеринг на тридцять-п'ятдесят людей. Переважно люди самі щось приносять, або ми спільно щось, там, робимо. Це не завжди, це не завжди у нас. І у нас нема такого в родині, що столи гнуться. Хочеш чаю? Будь ласка, чай приготуємо. Щось, яблучний пиріг приготуємо тобі. Це недорого. Тим більше, що яблука ростуть в саду. 00:28:45,328 --> 00:28:47,928 - [speaker_2] Давай поговоримо про бунтарство. 00:28:47,928 --> 00:28:49,468 - [speaker_1] Угу. 00:28:49,468 --> 00:29:33,348 - [speaker_2] Ну, знаючи тебе і бачачи тебе, наприклад, на шоу «Зважені та щасливі», можна з впевненістю сказати, що ти креативна лідерка, що ти маєш свою позицію, а з іншого боку, що ти маєш цей внутрішній особистий стержень. Тобто ти, Магда, не така, як хтось, а така, як ти є. Але підлітковий вік це завжди супротив, супротив, ну, там, чітким обмеженням, правилам, традиціям. Були конфлікти в підлітковому віці у тебе, коли ти почала відчувати цей внутрішній стержень? А навколо всі такі правильні. А я ж знаю, як насправді треба. Чи навпаки, цей стержень це наслідок твоєї родини? 00:29:33,348 --> 00:29:46,848 - [speaker_1] У мене не було ніяких бунтарських дій у моєму підлітковому віці. Мені здається, що у мене взагалі підліткового віку не було. У мене навіть прищів не було на обличчі. Уявляєш собі? Угу 00:29:46,848 --> 00:29:48,028 - [speaker_2] Тобто жодного? 00:29:48,028 --> 00:29:48,948 - [speaker_1] Ну, прища? 00:29:48,948 --> 00:29:51,788 - [speaker_2] Ні. (сміється) 00:29:51,788 --> 00:29:53,628 - [speaker_1] Бунтарство. 00:29:53,628 --> 00:30:00,108 - [speaker_2] Справді, в тебе не було таке, там, піду, обстрижуся на каре, почну курити? Ні? 00:30:00,108 --> 00:30:43,100 - [speaker_1] Курити, пити не було, тому що я була в плесті. У мене навіть думки не було. У мене бажання не було. Для мене це все було противне. Така, ви самі собі шкодите. Я пластунка, я цього не роблю. До вісімнадцяти років нічого з того не було. Потім...Е-е... Підстригтися на каре. Було, що я хотіла підстригтися, і я підстриглася, і я була так... А в мене ж кучеряве волосся і ще й пухнасте. І я... А я такий каскад собі зробила, який тоді дуже модний був. І я просто як лев виглядала. У мене отак воно все росте, і я така думала, подумала більше не буду цього робити. Гривку собі сама стригла. Але це такі невинні речі, що я не вважаю, що це прям бунтарство якесь. 00:30:43,100 --> 00:31:18,260 - [speaker_2] Слухай, а ми вже кілька разів згадуємо «Пласт» і мені не пощастило належати до якогось пластівського куреня. Але я так стежу за своїми друзями, знайомими і думаю, що «Пласт» це мафія в хорошому розумінні. Так, це коли дружба справді на ціле життя, коли одне одного підтримують, коли є чіткі цінності і ці цінності є живими, а не просто десь в статуті написаними. На твою думку, яка роль «Пласту», навіть не стільки в твоєму житті, бо ми вже зрозуміли, а в житті України, як би пафосно це не звучало? 00:31:18,260 --> 00:31:26,720 - [speaker_1] Я думаю, що «пластуни» це ті люди, які рухають Україною. Це тих, це не всі з тих десяти відсотків чи скільки там відсотків роблять зміни. 00:31:26,720 --> 00:31:27,420 - [speaker_2] Активних людей. 00:31:27,420 --> 00:31:35,079 - [speaker_1] Активних людей. Але я думаю, що, я впевнена, що в цих десяти відсотках дуже, дуже, дуже багато «пластунів». 00:31:35,080 --> 00:31:37,480 - [speaker_2] Давай згадаємо. Богдан Гаврилишин. 00:31:37,480 --> 00:31:43,940 - [speaker_1] Це не тільки такі люди, які і імена чи їх, імена, яких ми знаємо. Це люди, яких ми можемо не знати. 00:31:43,940 --> 00:31:48,960 - [speaker_2] Чому саме вони належать до цих десяти відсотків, на твою думку? 00:31:49,020 --> 00:32:20,560 - [speaker_1] Тому що, знову ж таки цінності. В них Україна на першому місці, і вони можуть пожертвувати собою, але зробити добре для України. Або вони справді щиро вірять в Україну і щиро вірять в те, що Україна колись буде вільною і тому, е-е, готові жертвувати своїм життям на благо України. Але щиро це робити, а не: «Так, так, я так, ми за Україну і давай відкрий збірний якийсь». Так, так, так, так, так. Там без «але» 00:32:20,560 --> 00:32:27,860 - [speaker_2] Маю таке несподіване запитання до тебе: чому ти досі не поміняла аватарку на Фейсбуці? 00:32:27,860 --> 00:32:47,360 - [speaker_1] Клас. Е-е, я просто не мала часу ще. Справді. Я про це думала і просто така... Та щось... Я не сиджу у Фейсбуці, я не активна там. Якщо ти бачив мою сторінку, то я не знаю, коли останній раз там пост писала. Там тільки репости або якісь... 00:32:47,360 --> 00:32:47,860 - [speaker_2] Позначки. 00:32:47,860 --> 00:32:52,530 - [speaker_1] Позначки. Яяя не знаю. 00:32:52,530 --> 00:33:12,280 - [speaker_2] Ну але ти зараз суперактивна в Інстаграмі. Твій Інстаграм після фіналу шоу «Зважені та щасливі» зріс, там, в десятки разів. У тебе, ми говорили перед ефіром, більш як п'ятдесят тисяч підписників та підписниць. Я взагалі ще розкажу, що я вважаю, що на проєкті перемогла Магда Димид. 00:33:12,280 --> 00:33:12,370 - [speaker_1] Дякую. 00:33:12,370 --> 00:33:28,699 - [speaker_2] Я щиро так вважаю. Ти скинула шістдесят п'ять плюс кілограмів за час проєкту. Я вболівав за тебе весь час шоу і вболіваю за тебе далі, тому що мені здається, що для дуже багатьох людей ти стала рольовою моделлю. І-і... 00:33:28,700 --> 00:34:10,480 - [speaker_1] Це щось таке дивне чути, якщо чесно, я, ну... Ну, звикай, звикай до нових обставин. Але так є, і це позитивно. Так, я щиро так вважаю. Але в мене таке питання, напевно, обернене буде: а чого ти не змогла досягти на шоу? Не в кілограмах. Можливо, в тебе були якісь ще цілі Та ні, в мене не було інших цілей. Я думаю, що мій успіх якраз полягає в тому, на цьому шоу, що я мала одну ціль і я, от-рот, стукала в одне, в одну точку тих шість місяців і більше нічого не бачила навколо. І більше ні про що не думала. От, власне, та. Тому і так все класно вийшло, бо я отак от ішла в тунелі 00:34:10,480 --> 00:34:15,139 - [speaker_2] А як твоя сім'я відреагувала, коли вперше побачила тебе по телевізору? 00:34:15,139 --> 00:34:44,320 - [speaker_1] Я якраз дивилась першу серію з батьками і з сестрою, бо мені чомусь хотілося з ними. Не з друзями, а от, власне, з батьками. Та подивно якось відреагували. Я якоїсь інакшої, інакшої реакції очікувала. Але, ну, це ж мої очікування, це... Нічого спільного з ними немає. Просто такі, такі... Так дивились, дивились: «Аха-ха!» Щось там, щось там. Ну, таке оціню-- оцінювальне судження було. Отаке. 00:34:44,320 --> 00:34:49,600 - [speaker_2] А от коли побачили тебе, яка скинула шістдесят п'ять кіло? 00:34:49,600 --> 00:34:51,500 - [speaker_1] Ну, це вже зовсім інше було. 00:34:51,500 --> 00:34:54,219 - [speaker_2] Якими були слова, які були реакції? 00:34:54,219 --> 00:35:09,140 - [speaker_1] Ну, мої батьки були фізично присутні на фіналі, тому вони все знали, що там відбувалося, відбуватиметься в ефірі. Та там не було слів, там були самі крики. Навіть, навіть коли ми вже дивилися фінал, то там «А-а-а-а-а». Отак було. 00:35:09,140 --> 00:35:15,660 - [speaker_2] А є хтось зі свого оточення, хто навпаки відпав внаслідок твоєї участі в шоу «Зважені та щасливі»? 00:35:15,660 --> 00:35:16,300 - [speaker_1] Нема. 00:35:16,300 --> 00:35:16,640 - [speaker_2] Нема? 00:35:16,640 --> 00:35:48,100 - [speaker_1] Нема. І це чудово. І це так само унікальна історія, тому що переважно всі говорять: «Я переїжджала-- я приїхала додому, і в мене вже не було тих друзів, які в мене були до того». Тобто вони були, але вони кажуть: «Вип'ємо разом за це, за перемогу», там чи ще щось. І, а, тут людина, ну, приїхала, вона не хоче пити, вона не хоче наїдати ті всі кілограми. Ііі вона тому прощалася, чи він, прощалися з тими людьми. А в мене всі дуже круто сприйняли. І всі такі: «Ми тебе повністю підтримуємо, кажи, що нам робити?» Отак. 00:35:48,100 --> 00:36:15,260 - [speaker_2] Ну, направду, мені здається, що я далі співатиму дифірамби, це може так звучати, але я знаю, як оце працює дванадцять кроків анонімних алкоголіків. І там справді кажуть, що для того, щоб не повертатися в якійсь залежності, я не знаю, чи, чи, чи це релевантний приклад, але треба змінити оточення. Я думаю, що коли йдеться про, там, переїдання і так далі, тут також. І це, напевно, дуже багато чого говорить і про твоє оточення- 00:36:15,260 --> 00:36:15,800 - [speaker_1] Так. 00:36:15,800 --> 00:36:38,827 - [speaker_2] І про тебе особисто. Що мене, е-е, на що я звернув увагу, коли дивився шоу, це те, що ти присвятила своє схуднення своєму братові Артемію, який загинув, захищаючи Україну. Велика йому вдяка і світла пам'ять. А питання до тебе в цьому контексті таке:А чому така формула? Чому ти присвятила схуднення брату? 00:36:38,828 --> 00:38:21,308 - [speaker_1] Ну, це так, це так, дуже пафосно сказано: присвятила. Я б сказала, що я це зробила завдяки йому. В мене... Тобто він цього дуже хотів. Знаєш, коли хтось помирає, то... Хтось гине особливо, то ти перше, що думаєш, що би, що би я могла зробити ще для цієї людини, що би йому було приємно або що, якась спільна справа, яку ми мали зробити. І це й було, і це схуднення в нашому випадку з моїм братом. Бо я дуже багато говорила на шоу і тут же згадувала, що там я когось виню, чи хтось там винний в тому, що я була повна чи ще там щось таке, то якщо це про мою сім'ю говорити, то Артем якраз... Або чому мені ніхто не допомагав схуднути? Чому я там двадцять вісім років, така класна сім'я нібито, а тут така історія. То Артем якраз мені дуже, дуже круто завжди допомагав. Він дуже круто мене підтримував. І це, напевно, єдина людина в моєму житті була, яка, з якою я могла спокійно поговорити про свою вагу, ще будучи в тій вазі, бо перед тим ця тема табу була для мене доволі. Поговорити, він мене міг дуже класно надихнути. От тоді були два епізоди в моєму житті, коли я вже худла на тридцять і двадцять кілограмів, то він так само мене дуже класно підтримував і казав: «Давай, давай». Ну, тобто «давай, давай» це не були його слова. Це так образно. То він мене найбільше підтримував в цьому плані. І тому, як тільки він загинув, це була, там, одна з перших думок, коли я вже до тями прийшла, коли я вже адекватніше почувалася, що ну все, я тепер мушу схуднути, щоб Артем тішився 00:38:21,368 --> 00:38:22,428 - [speaker_2] Я думаю, він тішиться. 00:38:22,428 --> 00:38:31,128 - [speaker_1] Та. Та, та, та. Я б дуже хотіла, щоб він побачив це. Ну, він бачить, але було би прикольно, якби він був живий. 00:38:32,008 --> 00:38:41,598 - [speaker_2] Вибач, що я це спитаюся, але мені здається, про це треба спитатися. А як змінилася ваша сім'я після загибелі Артема? 00:38:41,598 --> 00:39:39,208 - [speaker_1] М-м-м. Як змінилась сім'я? Вона точно не змінилася. Я думаю, що ми ще більше стали підтримувати один одного і любити один одного ще більше, якщо так можна сказати. І розуміти один одного стали більше, і намагатися зрозуміти один одного. І чути один одного. І ми тепер, і ми розуміємо. І у нас з'явилося ще щось спільне. Це пережиття загибелі рідної людини. І... Ну, а з такого життєвого це просто, це просто на кожному святі відчуття, що когось бракує. 00:39:39,208 --> 00:39:45,788 - [speaker_2] А ти особисто як змінилась? 00:39:45,788 --> 00:40:27,908 - [speaker_1] Я думаю, що я стала такою... Ну, в мені точно живе частинка Артема, і я думаю, що я стала такою ніби більш пригодницькою. Мені хочеться, мені хочеться пригод, і я стала більш впевненою в собі. Знову ж таки через ту частинку, яка живе в мені. І я відчуваю також велику підтримку його завжди протягом цих трьох років. І це також підсилює мене як особистість, мені здається. 00:40:27,908 --> 00:40:39,848 - [speaker_2] Після цього всього і хорошого, і жахливого, що було у твоєму житті, що тобі сьогодні здається геть неважливим? 00:40:39,848 --> 00:41:10,407 - [speaker_1] Ой, всі матеріальні речі, матерія вся. Все, що можна помацати, неважливе, бо це можна купити і це можна відновити. І я, коли загинув Артем, то я собі так думала: ну, забирайте все, що в мене є, ну, будь ласка, будинки, там, все, машину. Ну, мені все одно. Але віддайте брата, бо це те, що не можна відновити чи купити десь, чи нового знайти брата не можна. 00:41:11,308 --> 00:41:31,008 - [speaker_2] Дякую тобі за твою щирість. Я поставлю наступне запитання. Таке. Ти закінчила філософсько-богословський факультет Українського католицького університету. З вибором університету, статем священника у мами, іконописця, це все зрозуміло. Але чому філософсько-богословський факультет? Ти ж потім навіть на манті, якщо не помиляюся, продовжила. 00:41:31,008 --> 00:41:31,968 - [speaker_1] Да, да, да, да. 00:41:31,968 --> 00:41:33,548 - [speaker_2] Чому ти обрала цей напрям? 00:41:33,548 --> 00:41:50,518 - [speaker_1] Дивись, навіть з УКУ не було так очевидно. Я не... У мене не було такого: я йду вчитися в УКУ, тому що, там, мій тато був ректором УКУ. Ні, не тому. Я хотіла йти в Поплавську. (сміється) Да, да, да. Багато нового вам розказую. 00:41:50,518 --> 00:41:52,428 - [speaker_2] (сміється) Так, абсолютно. 00:41:52,428 --> 00:42:00,548 - [speaker_1] Я пам'ятаю дуже добре цей момент. Я ж хотіла бути акторкою. Я, ну, походу, далі хочу бути. Я думаю, що це моя родна праця. Акторство. 00:42:00,548 --> 00:42:03,888 - [speaker_2] Так, просимо зауважити. 00:42:03,888 --> 00:42:14,168 - [speaker_1] І я така. Ми були на Революції гідності, і я йду з татом по... Там, де Ленін був. Я не пам'ятаю, яка це вулиця. 00:42:14,168 --> 00:42:15,148 - [speaker_2] Бульвар Шевченка. 00:42:15,148 --> 00:42:47,378 - [speaker_1] Да, от я прям дуже добре пам'ятаю цей момент. Я кажу, я якраз тоді закінчила одинадцятий клас і кажу: «Тату, я буду поступати в Поплавську». І тато зробив приблизно щось таке саме, як ти, і каже: «Ні, ти не будеш». Я кажу, а я не розуміла взагалі. Просто сайт університету прикольний. Вау! Як там все круто виглядає! Я навіть не знала, що у нас такий в Україні. І я така: «О, вау, я туди йду!» І він мені пояснив, що отак-от, отак-от, ти туди не йдеш. Я кажу: «Ну добре». 00:42:47,378 --> 00:42:49,492 - [speaker_2] (сміється саркастично)І ти йдеш на філософсько-богословський. 00:42:49,492 --> 00:43:41,832 - [speaker_1] Нє, нє, нє, нє, нє, нє. І він каже: «Ти собі ще подумай, куди ти хочеш іти і... Але краще не в...» Ну, тобто він це гарно, це не було, не було категорично. Мені здається, що він ще сказав мені: «Ти можеш подумати, але я б тобі не радив». Скоріше всього, що тато так сказав. І я ж не, я ж не поступила в університет після школи. Я пішла в Українську академію лідерства і там я зрозуміла, що я, що, можливо, моя сродна праця не акторство, а режисерство... Режисура, режисерство... Режисура. І там я познайомилася з Ларисою Артюгіною, і вона мені порадила не поступати на бакалаврат в Україні, на режисуру, а здобути добрий базовий гуманітарний бакалаврат в Україні і на магістратуру поступити на режисуру за кордоном. 00:43:41,832 --> 00:43:44,652 - [speaker_2] Але на магістратуру ти вступила не на режисуру. 00:43:44,652 --> 00:44:15,872 - [speaker_1] Але на магістратуру я взагалі не пішла в результаті. І тому я вибрала УКУ, і тому я вибрала богослов'я, тому що мені це завжди подобалося. Я донька священника, і в мене завжди питали це: «А що, а нащо ви там то робите? А нащо свічку ставите? А що це означає?» І я завжди їм пояснювала так, як мені тато пояснював, а мені хотілося якось це більше пояснити. І тому я подумала, мені це буде цікаво, плюс богослов'я — це така обширна наука, що режисеру точно вона допоможе, ну, розуміти людей, там, і всі глибинні сенси цього світу нашого. 00:44:15,872 --> 00:44:23,472 - [speaker_2] Я як випускник філософського факультету Франка, не можу не запитати у тебе, хто твій улюблений філософ і чому? Або філософиня. 00:44:23,472 --> 00:44:52,292 - [speaker_1] Чесно? Нема такого. Я взагалі, ну, тобто, я дуже добре вчилася в університеті, але в мене дуже мінімальні знання зараз залишилися. Я п'ять років тому закінчила, здається, і в мене справді... Ну, мені, мені сумно це визнавати і соромно в цьому признаватися, але я, ну, я знаю філософів от тільки тих, що, знаєш, найвідоміших там: Кант- 00:44:52,292 --> 00:44:53,252 - [speaker_2] Сартр. 00:44:53,252 --> 00:45:10,992 - [speaker_1] Та, та, і, е-м-м, я навіть, я навіть не зможу сказати їхні, ну, їхню науку. Я не зможу сказати: той то то сказав, а той то то сказав зараз. Я знаю, де це можна знайти цю інформацію. Якщо я перечитаю, то я точно зможу глибше поговорити на це питання, але... 00:45:10,992 --> 00:45:14,252 - [speaker_2] Тобто ти фокусувалася більше на богослов'ї, ніж- 00:45:14,252 --> 00:45:18,812 - [speaker_1] Та із богослов'ям та сама історія. Я тобі не зможу зараз тринітарне богослов'я пояснити. 00:45:18,812 --> 00:45:19,532 - [speaker_2] Що це таке? 00:45:19,532 --> 00:45:20,452 - [speaker_1] Ну, про Трійцю. 00:45:20,452 --> 00:45:24,261 - [speaker_2] Ага, окей. А як ти до Сковороди ставишся? До нашого- 00:45:24,261 --> 00:45:25,092 - [speaker_1] Ой, я його дуже люблю. 00:45:25,092 --> 00:45:26,232 - [speaker_2] А чому? 00:45:26,232 --> 00:45:30,862 - [speaker_1] Ну, він от, я є, я хочу бути така, таким, як він, знаєш, мені подобається ця простота. 00:45:30,862 --> 00:45:32,392 - [speaker_2] «Світ, лови мене, та не впіймай». 00:45:32,392 --> 00:45:50,612 - [speaker_1] Так, так, так. Ну і оце, і оце власне про сродну працю мені дуже імпонує. Я думаю, що це думка. Я думаю, що якби кожна людина прислухалась до себе і знайшла свою сродну працю, то вона була дуже щасливою. Ну, переказала просто Сковороду. Але так я дуже, дуже його люблю. 00:45:50,612 --> 00:45:59,512 - [speaker_2] Я гаряче з тобою погоджуюся. Мені здається, що це недолюблений один з найголовніших філософів Європи, взагалі європейської цивілізації. 00:45:59,512 --> 00:46:20,392 - [speaker_1] А я ще дуже дивуюся, коли я комусь розказую про сродну працю, і вони такі: «Що, що? Що таке сродна праця?» Я думаю, як ти можеш не знати того? Це ж, це ж, це ж. То навіть не про філософію, це загалом про життя. Як ти цього можеш не знати? Я їм пояснюю, вони такі: «А-а-а». І мені так ще сумніше стає. Я думаю, ти навіть про це не задумувався. 00:46:20,392 --> 00:46:35,832 - [speaker_2] Так, але це ж просто круті робочі формули, формули для життя. І про нерівнорівність, з іншого боку, Григорія Савича це також дуже класний концепт, що Бог наповнює нас всіх, незалежно від того, які ми є. 00:46:35,832 --> 00:46:36,612 - [speaker_1] І любить. 00:46:36,612 --> 00:46:40,472 - [speaker_2] І любить. Ну, в новозавітній версії. 00:46:40,472 --> 00:46:42,732 - [speaker_1] Нє, ну, да. 00:46:42,732 --> 00:47:00,012 - [speaker_2] Ще питання. Ти казала, що схуднення це була мрія усього твого життя упродовж двадцяти семи років. Зараз, коли ця мрія здійснилася і продовжує здійснюватися, про що тепер мріє Магда Димид? 00:47:00,012 --> 00:47:13,372 - [speaker_1] Про сім'ю. Проста, легенька, коротка відповідь. Я мрію не прям про сім'ю, я не хочу вже завтра народжувати дітей, але я мрію знайти чоловіка, з яким побудую сім'ю. 00:47:13,372 --> 00:47:22,452 - [speaker_2] Ти будеш виховувати дітей так само, як твої батьки? А чого ти точно не будеш робити у вихованні дітей з того, що роблять мама і тато? 00:47:22,452 --> 00:47:41,412 - [speaker_1] Ну, напевно, на коліна вже не буду ставити. Я думаю, що це вже трошки застаріла форма виховання. Думаю, що я придумаю якісь нові методи покарання. (сміється) А все решта я буду робити ідентично. Ото я би мріяла, щоб в мене була така сім'я, як в моїх батьків 00:47:41,412 --> 00:47:42,812 - [speaker_2] Вже є- 00:47:42,812 --> 00:47:43,562 - [speaker_1] Претенденти? 00:47:43,562 --> 00:47:45,792 - [speaker_2] -Котрі обертаються на вулиці? 00:47:45,792 --> 00:47:48,492 - [speaker_1] Ні, ні, ні, нема. 00:47:48,492 --> 00:47:50,592 - [speaker_2] Ця інформація теж прозвучала на правах реклами. 00:47:50,592 --> 00:47:59,872 - [speaker_1] Та, та, насправді, та, пишіть мені. В мене, в мене тільки є дві вимоги, щоб ти любив Бога і Україну, а все решта... 00:47:59,872 --> 00:48:00,302 - [speaker_2] Домовимось. 00:48:00,302 --> 00:48:02,772 - [speaker_1] Домовимось, та, та, та. 00:48:02,772 --> 00:48:13,212 - [speaker_2] Якби ти сьогодні могла сказати одну фразу всім тим, хто думає, що їм не вдасться, то якою була б ця фраза? 00:48:13,212 --> 00:48:53,452 - [speaker_1] Мені дуже важко підібрати слова, тому що в мене, в моїй голові завжди було: «В мене вдасться». І в моїй голові завжди було, що я точно колись схудну. Ну, в мене не було іншого бачення мого, іншої візії мого життя, як не худою Магдою. Тому... І це попри те, що я купу разів пробувала, купу разів починала, і це тривало день, два, і я зривалася, і я йшла і обжиралася просто вся, і знову себе хитала, але я все одно навіть в цей момент знала, що мені це вийде. Я думаю, що просто, просто, напевно, повірити треба. Просто повір і просто живи тою думкою, що я точно колись схудну. 00:48:53,452 --> 00:48:59,172 - [speaker_2] Мені здається, що найголовніше слово, яке ти тут використала, це візія. Я мала візію. 00:48:59,172 --> 00:49:00,072 - [speaker_1] Може бути. 00:49:00,072 --> 00:49:02,252 - [speaker_2] А візія це фотографія майбутнього. 00:49:02,252 --> 00:49:21,812 - [speaker_1] Та. Ну, при тому, що я, та, та. Про фотографії ти сказав. Я хотіла сказати, що я ніколи не бачила себе худою. Я не могла собі себе уявити худою, але, але я, та, я завжди знала, що це станеться рано чи пізно. І от пізно сталось. 00:49:21,812 --> 00:49:24,112 - [speaker_2] Я бажаю, щоб твої мрії здійснилися. 00:49:24,112 --> 00:49:25,252 - [speaker_1] Дякую. 00:49:25,252 --> 00:49:29,172 - [speaker_2] У нас сьогодні була рольова модель, Магда Димид. Дякую тобі. 00:49:29,172 --> 00:49:35,812 - [speaker_1] Дякую за розмову. 00:49:35,812 --> 00:49:49,651 - [speaker_3 (музична заставка)