Чому останнє слово про цю війну має бути за нами? АРТУР ДРОНЬ, письменник

Цей проєкт та The Ukrainians Media існують тільки завдяки підтримці нашої Спільноти. До нашого 12-річчя ми запустили кампанію, щоб збільшити коло небайдужих ще на 500 людей. Долучайтеся — https://tum.li/planeta-artdr

«Насправді я маю величезний пієтет до Гемінґвея, і підважую я не його, а людей, які його письмо і його спосіб намагаються накласти на нас».

У цьому епізоді «Планети людей» ми говоримо про досвід, який не вміщається в готові літературні формули. Наш гість — Артур Дронь, український письменник та ветеран. Це розмова про письмо після війни, про побратимство, віру, про дітей як втілення надії — і про те, як людина повертається до себе після служби.

Ми починаємо з дитячих мрій і релігійного середовища, в якому формувався Артур, а далі йдемо до значно складніших питань: як війна змінює уявлення про людину, що відбувається з вірою, коли поруч стають Бог і диявол, як досвід армії входить у письмо — або чинить йому опір. Це також розмова про те, чому український досвід не варто пояснювати чужими сюжетами, навіть якщо йдеться про великих класиків.

Окреме місце в цій розмові займає майбутнє — не абстрактне, а вкрай особисте. Артур Дронь говорить про адаптацію після служби, про фантазію майбутнього роману, про те, що лишається в людині після зіткнення з війною, і що, попри все, не дає їй остаточно зневіритися.

Долучайтеся до Спільноти The Ukrainians Media: 

Дякуємо за технічну та організаційну підтримку America House Lviv.

Над проєктом працювали:
• Ведучий: Володимир Бєглов
• Виконавча продюсерка: Вікторія Лавриненко
• Креативна продюсерка: Яна Супоровська
• Редакторка: Інна Березніцька
• Відеопродакшн: Юра Данкевич
• Звук: Даня Білик
• Дизайн: Анастасія Струк, Марія Фоя
• Комунікації: Ольга Клінова, Ольга Криса, Валерія Андрійченко

Розділи:
⋅00:00 – Чому Артур Дронь заперечує «воєнного» Гемінґвея
⋅00:44 – Ким він мріяв стати в дитинстві
⋅01:41 – Як з’явилися думки про семінарію, журналістику й письмо
⋅03:04 – Чому діти для нього — найточніше втілення надії
⋅05:11 – Коли він уперше відчув себе дорослим
⋅06:09 – Як Артур отримав позивний Давид
⋅08:35 – Побратимство, втрата і зв’язок із тими, кого вже немає
⋅10:17 – Де проходить межа між Артуром до війни і після неї
⋅12:28 – Хто повертає йому спокій у цивільному житті
⋅15:11 – «Гемінґвей нічого не знає» і ненаписаний роман, який зупинила війна
⋅20:15 – Де, на його думку, найвиразніше проявляється диявол
⋅26:59 – Христос із батогом: чому зло треба називати злом
⋅35:21 – Любомир Гузар, мама і Блаженніший Святослав як моральні авторитети
⋅41:11 – Які тексти він по-справжньому переосмислив після фронту
⋅46:15 – Чи відчуває він себе частиною великої української літератури
⋅47:44 – У чому феномен успіху «Гемінґвей нічого не знає»
⋅54:02 – Що для нього означають переклади і читачі за кордоном
⋅58:54 – Які реакції іноземних читачів його найбільше зачепили
⋅01:01:13 – Чи хотів би він колись почути: «Дронь нічого не знає»
⋅01:04:48 – Що означають його татуювання
⋅01:07:33 – Що він написав би собі в 2021 рік
⋅01:09:19 – Як Артур Дронь уявляє рай
⋅01:13:36 – Про найзаповітнішу мрію, яку він не готовий назвати